STOP булінг

Поділіться статтею з друзями: 

 

Робоча група  з протидії булінгу в НВК

Голова комісії – Коляско Т.І.;

Члени комісії:

Сімак Л.В. – заступник директора з ВР

Коляско Ю.С.– практичний психолог

Коляско І.С. – соціальний педагог

Кожухар В. М.– учитель правознавства

Москал Н.В.– голова батьківського комітету

Ротар Іванна – голова учнівського самоврядування

План заходів щодо запобігання та протидії булінгу на 2019/2020 н.р.

 

п.п.

 

Назва заходу

Термін

Класи

Відповідальний

 

1.

 

 

 

 

Створення  робочої групи  щодо  реагування  на  випадки  домашнього  насильства  та  булінгу.

 

 

Вересень

 

 

 

 

 

-

 

 

 

Заступник  директора  з  ВР

 

 

2.

 

 

 

 

 

Єдиний  урок зі старшим  інспектором ювенальної превенції Ротар М.В.    «Попередження випадків булінгу    серед  учнів»

 

 

Вересень

 

 

 

 

1-10 кл.

 

 

 

 

Заступник  директора  з  ВР

 

 

 

3.

 

 

Розмістити  на  сайті  НВК  інформацію  щодо   запобігання    та  протидії  булінгу.

Жовтень

 

 

-

 

 

Практичний  психолог

 

4.

Виступ  на  педраді: “Про  запобігання  булінгу  в  НВК" 

Жовтень

Вчителі

Cоціальний  педагог

5.

Виховна справа «Булінг та кібербулінг»

Жовтень

1-10 кл.

Кл. керівники

6.

 

 

 

  Здійснення  моніторингового  дослідження  ціннісних  орієнтацій.

 

 

Листопад

 

 

 

9-10 кл.

 

 

 

Соціальний  педагог

 

 

7.

 

 

 

 

8.

Проведення засідання  методичного об’єднання класних  керівників 1-10 кл. на тему:  «Організація та проведення  профілактичної роботи щодо  попередження випадків булінгу  серед учасників освітнього  процесу»

 

Листопад

 

 

 

 

 

 

-

 

      Керівник  методоб’єднання

      класних          керівників

 

 

 

9. Виступ на загальношкільних батьківських зборах на тему: "Протидія булінгу в НВК" Листопад Батьки  Практичний психолог

 

10.

 

Оформити  стенд    щодо   запобігання    та  протидії  булінгу.

 

Грудень

 

 

5-10 кл

 

 

 

Практичний психолог

 

11.

 

Перегляд   відео:   ”Булінг  у  школі.  Як  його  розпізнати?”

 

Грудень

 

5-10 кл.

 

Соціальний  педагог

 

12.

Тренінг  «Я не дозволю себе ображати».

Січень

5,6 кл.

Соціальний педагог

13.

 

 

 

Складання та розповсюдження

серед учнів 2-10 кл. листівок на

тему: « Не стань жертвою  булінгу”

 

 

Лютий

 

 

2-10  кл.

 

 

Класні

керівники 

 

    14.

Виховна справа  «Дружба у нашому колективі. Подолання булінгу».

Лютий

1-10 кл.

Кл. керівники

15.

 

Конкурс-виставка плакатів на  тему «Шкільному булінгу

скажемо – НІ!

Березень

6-10  кл.

Соціальний  педагог

16.

 

 

 

 

 

 

 

Виховні  справи:

 

  1. 4  кл.  “Змінюй  негативне ставлення до інших  ”

 

5-10 кл. –   “Допоможи  собі  рятуючи  інших.”

 

Квітень

 

 

1-10  кл.

 

 

Класні  керівники

 

 

   17.

 

Організувати в  НВК написання есе на тему:  «Як довіряти і бути вдячним  іншим».

Травень

 

6-10  кл.

 

Вчителі  української    мови

   18.

 

Бесіда  «Бажаю всім добра і миру»

Травень

5-10 кл.

ЗВР

Про булінг у шкільному середовищі та протидію булінгу в школі

 

Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.

 

Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена. Перші публікації в Україні з’явилися 2005 р.

 

Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

 

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

 

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

  • систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);

  • задирство;

  • фізичні і психічні приниження;

  • різного виду знущання;

  • бойкот та ігнорування;

  • псування особистих речей та ін.

 

 

Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

 

Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:

  • 1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;

  • 2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.

 

Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

  • переслідувач (булі);

  • жертва;

  • спостерігач.

 

У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.

 

Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:

  • вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;

  • вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);

  • вони не виявляють співчуття до своїх жертв;

  • якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

 

Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

  • вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;

  • вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;

  • вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;

  • вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;

  • якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників.

 

Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.

 

Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

 

Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.

 

Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.

 

Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.

 

Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.

 

Як реагувати на цькування?

 

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.

 

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.

 

 

Як впоратися з ситуацією самостійно?

 

  • Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

 

  • Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

 

  • Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

 

  • Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.

 

  • Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

 

 

 

 

Що можуть зробити батьки?

 

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.

 

Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

  • Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

  • Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

  • Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

  • Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

  • Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

  • Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

 

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

 

Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

 

 

Що можуть зробити вчителі?

 

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій.

 

 

 

 

Для успішної боротьби з насильством у школі:

  • Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.
  • Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.
  • Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
  • Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.
  • Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.
  • Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.
  • Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.
  • Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.
  • Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.
  • Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

Практичний психолог