СПОВІДЬ МОЄЇ ДУШІ…

За  вікном  весна. Вбираю кожною клітиною свого тіла цю найкращу  пору   року. Тамую подих, хвилююся і чекаю, вкотре чекаю зустрічі з дітьми, щоб віддати їм часточку свого серця, своєї душі.

    Та  зараз  мій  погляд  прикутий до  монітора,  я блукаю  тенетами Cвітової  Павутини  Інтернету. Так,  саме  блукаю,  ніби  у дивному  і безмежному  лісі заблудилася. Заглядаючи  під  кожний  кущик  чи  у глибокі  зарослі:  чи  бува  не  знайду там  якусь чарівну  квітку,  а  може рідкісну  рослинку,  а  якщо  пощастить то і  ягідку  чи   гриба… Адже як я зможу донести  до  своїх  учнів  іскорку  знань? Я  повинна знайти  те  джерело, яке  освітлює  шлях  до  пізнання  кожній  дитині, яке  іскриться  і пломеніє,  вабить і кличе  оволодівати  нове,  невідоме …

   Заходжу в клас. Довірливі очі дивляться на мене. Чекають.   Від мене чекають знову чогось нового, цікавого. І щоб не було сумно, і щоб не важко…Чим  же  сьогодні  я  здивую вас,  мої  школярики?  Піду пошукаю  у свої  чарівній «кімнаті чудес» якийсь магічний  прилад,  візьму до  нього  цікаву  історію,  а  ще промовивши казкове заклинання,  оживлю  його  і  відпущу  на  волю  гуляти від  учня  до  учня,  від парти  до  парти і так по колу, по  всьому  класу…  Адже сьогодні  його  день,  день  виходу  у  світ разом  із  вічними  і нетлінними   законами  природи…

   Віртуальний  світ обмежений,  там  усе є,  але доторкнутися до  нього можна хіба що комп’ютерною  мишкою. А як побачити  допитливі вогники    дитячих  оченят?  Як  відчути , коли ви,  мої  учні,    радієте за свої успіхи, чи  зажурені  через  невдачі? А як подарувати свою  усмішку кожному з вас за ваші старання?  І  саме головне,  як  почути  дивовижну і  нічим  незрівнянну  мелодію  шкільного  дзвінка?

  Ми  обмежені  у цьому  і зараз  як  ніколи відчуваємо  ці  невидимі кордони, які не  відпускають  нас  із  своїх  домівок. Але весною  повертаються  у  рідні  краї  птахи  із  далекого  вирію, щоб  милувати нас своїми яскравими фарбами, веселою метушнею і мелодійними співами.  Тож  незабаром і вся  шкільна родина  повернеться до  своєї  рідної  домівки – школи,  країни  дитинства,  де  живе  сучасне  і  твориться  майбутнє. 

   І знову  оживуть радісним  дитячим  гомоном шкільні  коридори  і подвір’я.  І  знову  розквітне  наша  шкільне  суцвіття   пелюсточками  допитливості і  радості,  посмішок  і щирих  зізнань…

    Усі  ми поспішатимемо на  зустріч із  безтурботним і щасливим  дитинством.  

    Свято  у  це  вірю  і щиро  сподіваюсь у  переддень світлого  і  величного  Христового  Воскресіння.  

    У ці святкові пасхальні дні Воскреслий Спаситель входить  у  КОЖЕН  ДІМ . Він стукає у кожне серце людське та  дарує нам Любов,  Радість,  Мир і  своє  благословення.

   Тож  ЗАЛИШАЙМОСЯ  ВДОМА ,   щоб  зустріти  цю  щасливу  мить  оновлення і зцілення.  

   Нехай Світле Христове Воскресіння принесе кожній родині  міцне  здоров’я, щастя, любов і душевний спокій  та  надію на  те,  що  скоро  ми  повернемося  усі  до  звичного  укладу  життя.

   Хай Бог дарує кожному здоров’я і достаток. Веселих Вам і радісних Великодніх свят! Смачної  паски!

Христос Воскрес! 

Воістину Воскрес!