Українська поетеса Ліна Костенко влучно відмітила «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову». Всяка мова бідніє від того, що нею не користуються на державному рівні й не спілкуються у побуті. Тому, аби примножити й зберегти рідну мову, нею треба спілкуватися починаючи від колискових і завершувати виступами з високих трибун. Нею варто думати та мріяти, дивуватись і любити. Недарма ж учені довели, що наша генетична пам’ять тісно пов’язана із мовою, яка може прокинутись у генах навіть через кілька поколінь.
